Топиме ся у пластмасі вадь хыбы удходув Пудкарпатя

Хыба удходув уже давно выйшла за гатары личных дискусій. Сеся проблема несе глобалну угрозу про екологію планеты. Богужаль, не є выйимков ситуація на Пудкарпатю, де пластмаса и другоє смітя кладут пуд сумнівы як будучность нашого унікалного околища, так и здоровля місных обывателюв. Тяжкости утилізації, удсутность переробної інфрастуктуры и низька екологічна свідомость — усьо сесе приумножат хыбу.

Файно тямлю, як май давно звідав им си родичув, ци й давніше была сяка хыба из смітьом. Казали ми, ож смітя, ги такого, не было, а кедь якісь ся удходы лишали, пак ся вшыткі выхосновали. Наприклад, кедь є якась газета, у неї ся завє солонина, а пак ся тов газетов розокладе огень. Выробы из скла (склянкы) здавали ся. А удходы з їдіня фурт єґде было діти по селах, бо всяды была худоба. Вшыткі удходы, што ся лишали, хосновали ся за другым-третьым разом. Побочні продукты находили своє місто, так што з ушыткого ся лишав мінімум. Видит ся, што сесе лиш каждоденный жывот сілського челядника. Но у сих діях мож наглядно видіти додержаня сучасных правил сортованя удходув тай, якымись способом, збалансованого хоснованя ресурсув.

Богужаль, ныні реалії такі, што смітя ся трафлят усяды — як у варишах, так и у селах. Пудло, коли натрафиш на удходы не лиш у самому поселеню, а й за його межами: на полю, у хащи и так дале. Узяти поле, де по ярьованю, копаню, браню — вшыткых роботах — по межах тай польовых путях лишат ся много фляшок тай міщукув. Вшытко, што челядь бере из собов на фрыштик ци полуденок, лишыт пак на місті. По боржавськых полонинах, из єдного боку, люде ся бороли против установкы вітровых електростанцій, айбо з другого замітувут полонины фляшками пуд час сезонного збираня яфин. Много фляшок найдеме по лісах.

Богужаль, трафлявут ся не лиш поєдні фляшкы вадь міщукы туй-там, ай цілі несанкціоновані смітникы, звалища удходув пиля лісовых арсакув (путюв) ци, напримір, перед хамниками вадь у харасничу (на зарослых лісовых ділянках на лишеных сінокосах).

Велика проблема є з нашыми ріками тай потоками, котрі ся через людськоє «ґаздованя» учинили водяными звалищами, повными, з булшої части, фляшок тай проведеных стокув.

Из правила, тко жыє пиля рікы, такой сыпле удходы пиля свого берега. Што дале говорити, кедь адде м видів, як серед білого дне жона без якоїсь ганьбы прийшла ид мостови и высыпала смітя у потук, а пак ся обзиравучи пушла гет. Исе при тому, што смітя фурт вывозят, айбо што кедь не лиш юй, а многуй другуй челяди хыбит еколоґічна свідомость тай стандартна култура жытя?

«Вода понесе!» — чути уд многых обывателюв Пудкарпатя, котрі сесь гамішный выраз хоснувут, ги аргумент для засміченя водных обєктув регіона. Завто пак каждої яри, при повінях, рікы «выплюнут» тоны фляшок, а міщукы й инші удходы муцно ся ймавут по берегах. Смітя ся спират у многых містах. Ачей каждый из нас чув за загаченоє фляшками русло рікы Боржава у межах сел Верьхні тай Нижні Реметы. Не раз читали сьме за сесю проблему.

Майвеликі гаті з фляшок ся вчинили на території урочища Атак — обєкта природно-заповідного фонду (ПЗФ), через котрый тече ріка Боржава. На території урочища є вусім-десять такых величезных гатий. И кедь смітьові гаті высше и ниже гатаря розчищавут, та на території обєкта ПЗФ тото зробити не мож. Праліс Атак (датко го называт «пудкарпатські джунглі») — тото некынута, заросла територія. До русла Боржавы дуйти ачей нереално. Є лиш єден пішак, котрым мож мало зайти до урочища, дуже тяжко ся пробивавучи зарослями. Обы забрати тоны фляшок из Боржавы на території ПЗФ, без технікы ся не вбыйти. Айбо статус памняткы природы державного значеня не позволят сякоє грубоє вмішованя. Не помуг бы ани дозвул на спеціалноє хоснованя на території ПЗФ — обы реално вычистити русло Боржавы, треба перемісити цілый праліс. Через сесю хыбу збирали ся нарады на регіоналному уровни, айбо проблема як была, так ся й обстала.

Уд того часу, як зачав им робити у Державнуй еколоґічнуй інспекції, увидів им проблему смітя в иншуй, глобалнуй перспективі. Порозумів им, што сеся хыба — єдна з основных у регіоні. Повім прямо — рішеня на даный час не є. Проблема смітя, сортованя й управліня удходами в Пудкарпатю буде стояти остро щи в майближі рокы. Наївно м думав, што всьо мож рішыти намного май легко. Но тото не так. Узяти лиш, напримір, праліс Атак, де дуже тяжко рішыти проблему из смітьом.

Из єдного боку, у каждуй из 64 громад иде вывоз твердых бытовых удходув (ТПВ). У дакотрых громадах ся вже зачало сортованя тай окремоє збираня смітя. Айбо з другого боку, смітя ся вывозит, а хыба ся вбстає. Систематичный вывоз удходув проводит ся майчасто лиш по централных улицях населеного пункта. Крайні улиці, особенно у гурськых районах, часто ся пролишавут.

Кажда громада має свої несанкціоновані звалища, куды люде выносят смітя, не хотячи платити тариф за вывоз. Часто челядь возит смітя на вже закрыті звалища, по привычці. Майголосный припадок — Кобылецька Поляна Великобычкувської ТГ, де пиля самої рікы, далеко за територійов, удведенов пуд звалище ТПВ, учинила ся гранка (купа) смітя. Сесе указує на актуалну хыбу — полігоны ТПВ у Закарпатськуй области такой ушыткі переповнені. Догадати ся лиш за скандалный полігон у Барвінкоші (Барвінку) пиля Ужгорода, де смітя зачало «промыкати» територію місного теметова. Міста на удходы вже не є, айбо дівати їх ніґде, зато ся дале вывозят. Многі паспортизовані звалища по території краю вже закрыті, на їх місті має ся провести рекултивація. Теперь у многых громадах добавила ся щи єдна проблема. До децентралізації в каждому районному центрі быв полігон ци звалище, што фактично обслужовали всі населені пункты в районі. По децентралізації многі громады вже не мавут де дівати свої удходы. Приклад тому — Королевська ТГ, котра вывозила ТПВ на Берегувськый полігон, докы з незнамых причин Берегово не удказало ся дале принимати удходы з тої громады.

У сфері справованя з удходами й управліня удходами часто ся нарушавут природоохоронні законы. Правді быти, такі штрафы, як є теперь, мізерні. Коли ся винні й притігавут до удповідалности, тото нич не мінят. Тай на практиці тяжко имити порушника «на горячому». Тому часто страдавут місні власти, котрі ся мавут занимати ліквідаційов и вывезеньом лишеных удходув. Завто, закы штрафы не бют челядника по капчукови, ун їх ся бояти не буде и буде дале нарушати закон. Сесе ся дотулят органув місного самоврядованя, ФОПув и так дале. Подакотрі установы волівут заплатити штраф, ги штось поміняти. Тому мізерні штрафы (про посадову особу майчасто уд 340 и 850 грн.) не мавут жаданого вплыву.

На сесь час дуже хыблят фабрикы на сортованя и переробку смітя, котрых на території области не є. Запланованых обєктув на переробку ТПВ є уже 14 — у Сваляві, Довгому, Иршаві, Вышкові, Яношах и так дале. Позад повномасштабної войны будованя фабрик так и не рушыло з міста. Недавно Закарпатська ОВА заявила, што з пудпоров Міндовкілля зачне ся будованя фабрик на сортованя, што дає надію на поетапный выход из пудлої ситуації. Систематичный вывоз из далшов утилізаційов тай переробков смітя — ціль, до котрої маєме дуйти. Мож ищи доста написати за оцінку грошової шкоды, регіоналні и місні планы управліня удходами, реформы в напрямови сеї темы, айбо сесе вже лишу на далшу статю.

Наостанок ся хоче повісти, ож як бы не было, но місна влада поетапно занимат ся управліньом удходув, вводит сортованя, ліквідовує несанкціоновані звалища. Ясно, ож хотіло бы ся тото видіти в каждуй громаді Пудкарпатя. Фляшок и другых удходув у ріках и другых водных обєктах є намного менше, ги было десять и булше рокув тому. Тямлю, колись Боржава была ціла у смітю. Де вно ся годно было сперти, там ся спирало. Рікы, мож повісти, реално были плавучыма звалищами, до котрых ся сыпало всьо лишньоє з каждого берега. Теперь фляшок и всього иншого є намного менше, айбо хыба ся лишат остра. Повім прямо — сеся проблема актуална позад низької екологічної свідомости обывателюв Пудкарпатя. Екологія має занимати высокоє місто в нашуй свідомости, бы сьме обезпечили порядок собі тай ушыткому, што є довкола. Вірю, всьо ся помінят лише тогды, коли регіонална влада твердо ся взьме за проблему смітя, ай коли тема екології муцно ся переплете з културов карпатськых русинув и нашым каждоденным жывотом.