Поезія на касеті: Ольга Стеблак – Горобці Самураї
Ачей ушыткі сьме уже навыкли слухати музику з комфорта телефона и стрімінґовых сервісув, што предлагавут помісячну оренду цілых свойих каталоґув: уд Тейлор Свіфт и „Металікы“ до малых реперув и локалных рокашув. И кой теперь нам до рук трафляє свіжонакручена касета, на кунчиках перстув онь проступає сюрреалный мороз. Тото домак иншакоє, пораз такой рідкосноє чуство володіня медіумом — його ачей мож порувняти з читаньом фізичної, папірьової книгы на противагу електронному файликови.
Мені ся дало добыти унікалный анахронізм: касету из албумом Олі Стеблак из назвов „Горобці Самураї“ — гармонічным исплетіньом мінімалізма, сучасної поезії и ловфая¹ у сорокминутну медитацію. И уйшла йся касета не сорок и не тридцять рокув теперь — а лиш сього року.
„Горобці Самураї“ вто зберька музичных експериментув, котрыми Оля уд 2020. року заповньовала свуй слобудный час, и котрі вна накрутила в Ужгороді на Корятці на DIY-лейблови low_recording (lowrec_69).
Авторами текстув окрем самої Олі выступили єї цімборове — поеты и учасникы російсько-украйинської войны: Олександр Андріяш, Наталя Деревянко тай Zoza. Обкладку про албум учинила Римма Колода.
На ідею, пише Оля, трутив ї Денис из інді/шуґейз/емо-рокаша „те, що більше ніж ліс“ тай лейбла low_recording; даяк раз, мало булш ги рук теперь, кой она грала про компанію цімборув у себе у малярни, вун предложив: „А запишім албум!“ — и у 2026 світ увиділи „Горобці Самураї“.
Мінімалістичноє піаніно файно задає атмосферу композиції и дає простур емоції у вокалови. Почасти завто ми ся хоче провести паралель из давньогрецьков ліричнов поезійов, декламованов пуд акомпанемент ліры.
Інтерлудіями служат спонтанні мікроінтервю — Оля по телефону казкує з авторами текстув ид пісням: за сам албум, за пісні, и просто за вто, як они ся мавут. Звонит їм прямо из студії и так мало знакомит из нима слухача.
У „Горобцях Самураях“ чуствує ся інтимна природа ліричного матеріала, и інструментал, хоть на першый позур ся и видит скромным, є посправді експресивный и робит у трафному тандемі з поезійов. За дяков туй мож найти и май „мажорні“, як каже Оля, композиції — чого вартує само лиш признаня у любовли шампусікови — и май тяжкі пісні, на атмосфері тай тематиці котрых неминучо лишат свуй слід война. А є „Конюшинка“, присячена почти єднойменному львувському рокашови „Конюшина“ — у нюм у 2017. році Оля Стеблак зачала свою музичну діялность. Закликала ї товды была у нього Zoza, на чію пісню „Крим“ Оля вчинила кавер у „Горобцях Самураях“.
Чогось раз ипен тота „Конюшинка“ майбулш ми ся полюбила из сього албума.
Забиравучи свою касету, мало м заприказовав из Ольов. Она ся мені признала, ож и сама не чекала такого ажіотажа кругом свого проєкта; они з Денисом мусіли дочиньовати додаточні касеты — натулько ся скоро розыйшов зачатковый тираж.
Видко, ож у оформленьови касеты задіяна печатна машинка. Пробігавучи ся перстом по написах на закладці, мож напытати удбитый машинков рельєф. Мені ся трафив дараб из буквами, што ся весело розбігли по уднушнюм боці закладкы, и (правді быти) у епоху домінації почти „ідеалної“ цифрової машинерії такоє гріє душу. Ги засвіт на зачаткови мотка фотофілма.
Як купити?
Касету мож забештеловати напряму уд Олі Стеблак у Інстаґрамі (400 ₴) авадь на єї сторунці на платформі Bandcamp ($15). Окрем того, на Bandcamp мож послухати тай купити сесь албум у цифровому виді з можностьов истерьхати си трекы у MP3, FLAC и другых форматах ($9).
