Мертва деревина — серце екосистемы

У нашых очах сухоє дерево часто ся видит кунцьом, символом утраты, розпаду и безпорядка. Віками практика управліня лісами была направлена на харіня сього „смітя“, намаганя до чистых, оглаженых лісных масивув. Айбо сякоє благонаміреноє дозираня посправді має глубокі еколоґічні наслідкы. Обы правдиво порозуміти ліс, треба навчити ся видіти у упавшых стромах не труп, а колыску. Мертва деревина у вшыткых єї формах — стоячі сухостої, старі колоды тай гниюча пудстилка — не выдходы. Сесе ключовый, повный жывота центер біорузноты, резервуар пожывных матерій и фундаменталный архітектор здорової екосистемы.

Мертва деревина є осередком жывота у лісі. У сухых стромах, старых колодах и пнях находят притулок сотні видув жывых орґанізмув. Сесе інсекты-сапроксилофаґы, котрі розкладавут деревину; рідкі виды грибув, што формувут на нюй свої колонії; мохы тай лишайникы, котрі перві селят ся на гнилу поверьхность. Не май малоє значеня мертвоє дерево має про звірьку тай потят: дятлы довбавут у сухостойных деревах дупла, де пак потому селят ся синиці, совы ци білкы. Повалені колоды ставут утулком про земноводных тай друбных ссавцюв. До сього мертві дерева сут „коридорами“ про міґрацію безхребетных. У Карпатах из мертвов деревинов скапчані десяткы червенокнижных видув, наприклад, рідкі жукы-олені (Lucanus cervus) тай пару видув лиликув (летучых мыший), котрі находят у рупах сухостою місто про припочинок. Сяк, выд обсягу тай рузнородности мертвої деревины зависит богатство усього лісового біоценозу.

Она є природным „мурницькым матеріалом“ про лісові ґрунты. Плыном часу розкладавучи ся пуд дійов грибув, бактерій тай овадув (інсектув), она ся перечинює у перегнуй — майродючый шор землі. Ипен дякувучи сьому процесови у лісі ся формує богата и пухка земля, котра годна удержовати влажность и жывити молоді дерева. Гнилі стромы тай пні нагромажувут орґанічні матерії, котрі ся пак вертавут у екосистему у виді доступных про ростины скапчань азоту, фосфору, калію тай калцію. Кроме того, пориста структура розкладеної деревины фунґує як „резервуар“: здержує воду по дожджах и помалы выддає ї земли. Сесе особенно важно про гурські екосистемы Пудкарпатя, де переміны клімата уже доводят до чергованя силных злив тай довгых посух. Позад сього мертвоє дерево выступат таков собі „лабораторійов ґрунтоутвореня“ — уд його доступности зависит кваліта землі и вцілови здоровля ушыткого лісу.

Мертва деревина у хащи выконує унікальну ґідролоґічну функцію. Убалені стромы, гнилі пні тай сухоє руща фунґувут, ги природні „губкы“; они годні вбирати у ся повно дожджової воды тай розтопленого снігу, а пак помалы выддавати воду довколашньому окруженю. У гурськых лісах Пудкарпатя се особенно важно: у час силных злив мертва деревина помагат здержовати лишню воду, чим меншит ризикы паводкув тай изсувув. А у посушливый період она, навборот, пудпорує вологу в ґрунтови, чинячи сприятливі умовы про руст молодых ростин тай жывут ґрунтовых орґанізмув. Розкладеноє дерево тручат до формованя влажных мікробіотопув у глубині хащі, што є окруженьом про земноводных, овадув тай рідкых видув мохув. Сяк мертва деревина активно помагат держати водный баланс, чим дає стабілность карпатськым лісовым екосистемам.

Она має важну роль у ґлобалному кругообігови карбона. Жыві дерева акумулувут карбон у своюй деревині плыном декад авадь даже сторуч. По гыбели дерево не нараз выддає карбон в атмосферу — процес розкладаня є довгым и пошоровым. У хащах Пудкарпатя сухостой и убалені стромы сут свого рода укрытьом про карбон. Його часть ся лишат у земли у виді гумуса, друга — выходит дуже помалы, што здержує концетрацію парниковых ґазув у атмосфері. Сяк мертва деревина помагат мнякшити наслідкы зміны клімату. Особенну роль мавут великі букы тай смерекы, котрі ся розгалавут десяткы рокув. Они фунґувут як довгоплынні „резервуары“, фурт пудпорувучи рувновагу карбонового цикла. Тому забираня ушыткої мертвої деревины из хащі означат утрату важного механізма всокоченя кліматичної стабілности.

Мертва деревина — тото колыска нового жывота у хащи. На розкладеных колодах и пнях пророставут молоді прискіпы дерев: бук, ялинка, явур и другі. Такі „лісові грядкы“ чинят про них ліпші умовы, чим гола земля: деревина здержує вологу, сокотит выд ерозії, дає пожыву. У нашых хащах часто мож увидіти „дерева-пестункы“ — молоді дерева, котрі ростут на поваленых колодах, чинячи чудні формы из удопертым коріньом. Сесе наочный приклад того, як смерть єдного поколіня хащі стає основов про рожденя другого. Нагадаву, ож мертва деревина спомагат рузнородность мікробіотопув: выд світлых подин, де ся селят світлолюбні ростины — до затіненых влажных ділянок, придатных діля мохув тай грибув. Сесе вшытко чинит ліс май выдержливым до хворот, шкодникув и кліматичных перемін.

Доходиме до высновку, ож намаганя навести порядок у хащи — забрати вшыткі попадавші дерева и мертвоє руща — вытікат из фундаменталного нерозуміня його еколоґії. „Оглаженый“ ліс — сесе скапчаный ліс. Забиравучи мертву деревину, мы нищиме бывалні будовы, лісову колыску и лишаєме без їдіня редуцентув, котрі формувут основу ланца пожывы. Мы рушиме колобіг кормової матерії и ослабляєме можность екосистемы саму себе пуддержовати.

Хыбні никаня треба міняти. Треба ся навчити цінити и видіти красоту и у мертвуй деревині. Всокоченя пралісув дуже важноє, но не менше важно сокотити и природноє удмираня дерев. Другый раз, кой будете ити хащов, зопріт ся пиля упавшого дерева. Попозирайте пуд кору, увидьте много боґарув тай мурянок, кукніт на грибы, што ростут по крайках. У сьому тяжкому, хаотичному и красному процесі трансформації вы стаєте свідком не смерти и безпорядка, а самого серцебитя хащі — моцного, вічного цикла обновленя, котрый доказує, ож у природі не є такого понятя ги выдходы, а є лиш жывот у його фурташному циклови.