Апостроф у русинському письмі

Функції апострофа належать меже специфічні характеристикы русинського письма. Годні быти неочевидні, докы ся з ними не спознати. Віриме, ож сесь куртый матеріал придасть ся ушыткым, ко читать и пише по-русинськы.

Коли не треба писати апостроф?

Апостроф ся не пише по буквах б, п, в, м, ф, што позначувуть губні согласні звукы: пишеме пять [пјат’], девять [дếўјат’], бють [бјут’], Камюнка [камју́ӈка], Стефюк [стефју́к] и т. д. У словах иншоязычного походженя сесе ся шырить щи й на задньоязыкові (г, ґ, к, х) и шыплячі (ж, ч, ш, щ) согласні, напр. компютер [кôмпју́тер], Монтескє [монтескје́], Шямалан [шја́малан]. Сесі согласні не творять пары за мнягкостьов. Коли ся стрічавуть сперед буквами я, ю, є, ї, таку злуку все читаєме из звуком [ј].

Апостроф не пишеме на стыкови префікса и коріня: (и)зєднати [(и)з(’)јен:а́ти], пудязычный [пуд(’)јазы́чныј], розяснити [роз(’)јасни́ти], адєктив [ад(’)јекти́ў], конюнктура [кôн(’)јуӈкту́ра], панєвропськый [пан(’)јêўрốпс’кыј] и т. д. Туй ся префікс читать окреме уд слідувучого за ним коріня.

Апостроф не хоснуєме на позначеня пролишеного звука. Слова ид (од), из, им и др. мавуть позиційні варіанты д (шли д ріці), з (мы з доньков), м (казала м), котрі ся пишуть без апострофа. Не пишеме апостроф на позначеня факултативно пролишеного звука у говоренуй бесіді, напр. бде (буде), кае (каже). Не яло писати апостроф там, де ся не збігать буквовый состав меже русинськым словом и його украинськым еквівалентом, напр. вна, вно, вни, го, му и др.

Апостроф ся не пише у словах сьме, сьте.

Коли пишеме апостроф?

А так, апостроф хоснуєме лем у єдному трафункови. Пишеме го в иншоязычных имнях и назвах, котрі мавуть удділеный апострофом елемент на зачатку, напр. Д’Артаньян, Л’Аквіла, О’Генрі.