За сяту Моніку
З нагоды Дня матери розкажеме вам за сяту, котру мож сміло назвати покровительков материй по вшыткум світі — за сяту Моніку.
Моніка жыла приблизно уд 332. по 387. рук тай была християнськов сятов, а щи матерьов Блаженного Авґустина (котрого щи кличут Гіппонійськым). Єї памнять честувут у католицькуй и православнуй церьквах, удповідно 27. авґуста тай 4. мая. Моніка — покровителька материй, удданых жун, тяжкых супружеств, вберненя рудных ид християнськуй вірі, а щи жертв зрады тай домашнього насилства.
Подля майпопуларної верзії, Моніка ся родила у Таґасті (днесь Сук Арас, Алжир) и мала берберськоє, т. є. сіверозападно-африканськоє походжіня. Такой у Таґасті ї рано уддали за язычника-декуріона Патріція, позад котрого вна пережыла многі збыткованя: тот юй зражовав и мав буйный характер. Моніка была межи тым ревнов християнков, и єї сохташ подавати милостыню нужденным, молити ся й жыти подля християнськых обычаюв миреґовали Патріція.
Троє дітий Монікы пережыли ранньоє дітинство: два сыны, Авґустин тай Навіґій, и донька, «Перпетуа» Гіппонійська. Моніка не была годна дати похрестити дітий, и зато ся дуже журила, кой Авґустин тяжко забетежив. Товды попросила Патріція позволити юй дати похрестити сына — тот дав дозвул, айбо забрав свої слова назад, кой дітвак уздоровів.
По выздоровліню Авґустин вюг бетярьськый и (як тото пак сам описав) лінивый жывут, докедь го не дали до школы в Мадавросі (на території нынішнього Алжира). Патріцій умер, кой 17-ручный Авґустин штудовав риторику в Картаґені.
У Картаґені Авґустин прияв маніхеянство (дуалістичну реліґію за битку добра тай зла, котра честовала ги пророкув Исуса, Заратуштру, Ґавтама Будду тай самого закладателя реліґії, Мані). Кой ся вернув домув и яв розказовати за свої маніхейські никаня, Моніка го укіряла гет изза стола. Айбо подля переказув, по сьому юй ся указало видіня, котроє ї переговорило пуйти на примиреня из сыном.
Авґустин тайно втікнув у Рим. Моніка пушла по його слідах, айбо кой прибыла до Рима, сын уже быв у Мілані, и вна рушила туды. Там Авґустин стрітив Амброзія Міланського, вдяку котрому онь у 386. рокови прияв християнство.
У своюй «Сповіди» Авґустин описав реліґійну практику свої матери (щи з часув, кой она жыла у Таґастови) приносити д ораторіям, покладеным у памнять сятых, кашу, хліб, воду тай вино. У Мілані тоты дары раз выметав на смітя пораяч, а пак єпископ Амброзій заказав Моніці носити дары — арґументувучи тым, ож они годні лишньый раз трутити пияка напити ся тай зато, ож тото дарованя дуже подабало на поганські обычаї — и вна ся послухала.
Умісто повного кошара плодув землі вна ся навчила носити на ораторії мученикув повноє серце майгорячых молитв, и уддавати худобным ушытко, што могла — обы причастя ид тілу Господньому могло ся праведно празновати там, де мученикы, наслідувучи Його страсті, уддавали свої жывоты и были увінчані.
— «Сповідь», книга шеста, часть II
Моніка провела из сыном шість мирных місяцюв у Кассіціакумі (на днешньый день Кассаґо Бріанца, комуна у таліянськуй Ломбардії), а пак у 387. році Амброзій похрестив Авґустина у церькви сятого Йоана Хрестителя у Мілані. Моніка з Авґустином товды рушили до Африкы, спиравучи ся у Чівітавеккї тай Остії, де Моніка умерла. Смуток позад єї смерти й потручав Авґустина написати «Сповідь».
Закликаєме вас днесь заприказовати з матерями, аж маєте таку можность.
Щи даєме такый образчик, котрый єсьте годні си стерьхати тай поділити ся з рудныма:
