Василь Гаджеґа (1864–1938)

Родив ся 28. юлія 1864. року в селі По́ляна (мад. Ruszpolyána, Havasmező) комітата Мараморош Австрійської імперії (теперь село в Марамуреш-Сіґетському повіті в Румунії) в родині греко-католицького сященника Мукачувської єпархії Міклоша Гаджеґы (1839–1920) и Емілії Зейкан (1844–1916).

Гімназійноє ошколованя пройшов в Ужгороді (столичный вариш комітата Унґ) и в Левочи (столичный вариш комітата Спіш). Богословськоє ошколованя В. Гаджеґа добыв в Ужгороді (1881–1883) й Будапешті (1883), де здав два екзамены з біблійных студій и догматикы. У 1883–1887. роках навчав ся у Віденському універзитеті. 28. юлія 1886. року В. Гаджеґа приступив ид написаню докторської дисертації. Обдареный молодый пудкарпатськый русин, кроме рудного языка, слобудно говорив румунськов, німецьков, мадярськов и мало словацьков бесідами. 10. октовбра 1886. року докторант Віденського універзитета В. Гаджеґа стає на службу в управліню Мукачувської єпархії в Ужгороді.

У 1886–1888 В. Гаджеґа перебывав у Відни позад пудготовкы й обороны докторської дисертації. Табель успішности за 1886/1887. навчалный рук и письмо д-ра Лаврентія Маєра до мукачувського єпископа Иоанна Ковача де Пастелія (1875–1891) уд 2. новембра 1887 характеризувуть докторанта В. Гаджеґу цілком позитивно, споминавучи за перфектні оцінкы.

16. новембра 1887 мукачувськый єпископ Ковач де Пастелій высятив Гаджеґу на сященника. По успішнуй обороні дисертації 26. юлія 1888 о. Василь Гаджеґа дустав науковый ступінь доктора теології. Тема докторської дисертації: «Кому належыть компетенція керовництва церковныма орденами» (Cui competit conferre ecclesiasticos ordines). 18. октовбра 1888. року 24-ручный доктор теології о. Василь Гаджеґа удыйшов из Відня в Ужгород, до свої єпархії.

У 1888–1891. роках Гаджеґа быв капеланом з особым порученьом уд єпископа на парохіях в Сиготі (ком. Мараморош) и Шаторальяуйгели (ком. Земплин). По тому цілоє жытя о. Василя Гаджеґы было поязаноє вже з Ужгородом.

Так, у 1891–1893 Гаджеґа быв єпископськым писарьом, у 1892–1893 — професором релігії в Ужгородськуй гімназії, у 1893–1897 — єпископськым секретарьом и єпархіалным архіварьом. У тот час Гаджеґа зачав збирати матеріалы про свої будучі публікації з історії МГКЄ. У 1896 д-р о. Василь Гаджеґа став папськым капеланом з особыма порученями. У 1897–1899, 1906 и 1925 быв професором теології в Ужгородськуй богословськуй семінарії. Д‑р о. В. Гаджеґа учив філозофію сят. Томы Аквінського и приладив два учебникы по-мадярськы — єден из онтології («Lénytan-Ontologiа», 1903), вадь науку за бытіє на основі звідань сят. Томы Аквінського (180 с.), и другый из натурфілозофії («Természetbölcselet és világnézet», 1909), вадь філозофію природы (космологію) и світопозоры на основі вчень сят. Василія Великого за твореня світа («Шестиднев»). Василь Гаджеґа быв єдиным в історії Мукачувської єпархії професійным доґматиком.

У 1902 о. д-р В. Гаджеґа став радником єпархіалного управліня. У 1906–1914. роках Гаджеґа быв парохом в Ужгороді на Цеголни, а з 1907 до 1915 — архідіаконом комітата Унґ. У сесь час написав дві роботы, які ся до днесь лишавуть у рукописі — сесе «Філозофія природы» (1909) и «Право патронату» (1915).
У 1903–1914 о. В. Гаджеґа быв активным дописовачом популарної новинкы «Наука», яку редаговав о. Авґустин Волошин.

По розпадови Австро-Мадярської монархії (новембер 1918) МГКЄ пережыла шоровый адміністративный поділ, а пудкарпатськый край зачав своє самостойноє політичноє жытя. Аполітичным у новуй повоєннуй ситуації лишити ся не было мож нияк.

На зачатку — з децембра 1918 до юнія 1919 — автономный регіон пуд назвов Руська Крайна перебывав у складі Мадярської Республікы. Товды о. д-р Василь Гаджеґа, як член Ужгородської народної руської рады (як и о. А. Волошин), лишав ся на промадярськых позиціях. З яри 1919 Гаджеґа и Волошин обає ставуть на прочехословацьку орієнтацію. 8. мая 1919. року, будучи членом Централної руської народної рады, о. д-р В. Гаджеґа пуддержав рішеня за вхоженя Подкарпатської Руси до Чехословакії на правах шырокої автономії.

Тому, коли самоврядный край пуд назвов Подкарпатська Русь перебывав у рамках Чехословацької Республікы (1919–1938), о. д-р Василь Гаджеґа лишив ся твердым русинофілом прочехословацької орієнтації. Як народовець-русинофіл у 1920–1930. роках сполупрацовав из місныма украйинофілами, хоть и не поділяв їх позоры на языковоє й націоналноє звіданя. Быв членом президії общества «Просвіта», членом редколегії його наукового часописа «Науковый зборникъ» и почесным членом Научного общества им. Т. Шевченка у Львові.

У 1920–1930. роках о. д-р В. Гаджеґа опубліковав матеріалы трьох деталных звітув канонічної візитації Мукачувської єпархії, проведеної мукачувськым єпископом Михаилом Мануилом Ольшавськым (1743–1768) у 1750–1752. роках. По публікації матеріалув пуд общов назвов «Додатки къ исторіѣ Русиновъ и руськихъ церквей…» в комітатах Мараморош (1922), Унґ (1923–1924), Уґоча (1925–1927) й Земплин (1931–1937) автор дустав славу історика Церькви и став офіційным історіографом МГКЄ.

Історик о. д-р Василь Гаджеґа — автор префайных автобіографічных очеркув за двох вызнамных карпаторусинськых діятелюв першої половкы ХІХ ст.: о. Ивана Фоґарашія (1928), котрый быв парохом греко-католицької церькви сят. Варвары у Відни и писав пуд літературным псевдонімом «Бережанин», и о. Михаила Лучкая (1929), котрый быв парохом ужгородської церькви на Цеголни, автором «Граматикы славяно-русинської» (Відень, 1830) и пятьтомної «Історії карпатських русинів…» (Кошыці, 1842–1843; лишила ся в рукописі до 1980. рокув).

Кроме філозофськых и історичных робот о. д-р В. Гаджеґа є автором історичної повісти «Вышеградъ» (1926), котра говорит за заснованя в середині ХІ ст. монастыря грецького обряда у Вышеграді на озері Балатон доньков кийовського князя Ярослава Мудрого Анастасійов, жонов мадярського короля Ендре І.

9. фебруара 1930 о. д-р Василь Гаджеґа став єдным из сімох членув інсталованої першый раз по Великуй войні (1914–1918) Капітулы МГКЄ, де дустав званя-довжность протоєрея-каноніка (до смерти).

У 1932 о. д-р В. Гаджеґа став «почесным прелатом Його Сятости» (Praelatus Honorarius Sanctitatis Suae). Удтеперь ся йменовав «монсіньор» и мав дакотрі удзнакы в церьковнуй ноші.

У 1936 о. д-р Василь Гаджеґа став членом Украйинського богословського научного общества, основаного при Львувськуй богословськуй академії.

У свойих чиселных роботах з історії Мукачувської єпархії о. д-р В. Гаджеґа послідовно заставав автохтонность русинського населеня в Карпатах и пошыреня християнства меже пудкарпатськых русинув щи до кирило-мефодіївської місії на території Великої Моравії (860. рокы). Фурт писав русинськым языком, аж и тогды, коли ся публіковав в украйинофілськых выданях на Подкарпатськуй Руси и в полськуй Галичині.

На зачатку 1938 р. о. В. Гаджеґа мав готовый до печатаня рукопис матеріалув «Додатки къ исторіѣ Русиновъ и руськихъ церквей…» про комітат Береґ, айбо не встиг го выдати.

Вызнамный канонік МГКЄ, папськый прелат д-р Василь Гаджеґа умер 15. марта 1938. року в Ужгороді, на Подкарпатськуй Руси, в Чехословацькуй Республіці.

Повна бібліографія робот о. Василя Гаджеґы

Печатані

• Lénytan-Ontologiа. Ungvár, 1903.
• Természetbölcselet és vilagnézet. Ungvár, 1909.
• Епархія Мукачевска – матерь другихъ гр. кат. епархій въ Угорщинѣ // Мѣсяцословъ на 1913 годъ. Унґваръ, 1913, с. 89–95.
• Додатки къ исторіѣ Русинов и руських церквей в Мараморошѣ. Студіѣ исторично-архивнѣ // Науковый зборник Товариства «Просвѣта» в Ужгородѣ за рокъ 1922, Рочникъ І. Ужгородъ: Книгопечатня акційного товариства «Уніо», 1922, с. 140–228.
• Молитвы литургійніѣ. Ужгородъ, 1924.
• Додатки къ исторіѣ Русиновъ и руськихъ церквей въ Ужанской жупѣ. Студіѣ исторично-архивнѣ / Одбитка изъ «Наукового зборника» Товариства «Просвѣта» въ Ужгородѣ за рокъ 1923. и 1924, Рочникъ ІІ–ІІІ. Ужгородъ: Книгопечатня Юлія Фелдешія, 1924, 149 с.
• Перва спроба исторіѣ греко-католическоѣ мукачевскоѣ епархіѣ // Науковый зборникъ Товариства «Просвѣта» въ Ужгородѣ, Рочникъ ІІІ. Ужгородъ, 1924, с. 1–27.
• Додатки къ исторіѣ Русиновъ и руськихъ церквей въ жупѣ Угоча / Одбитка изъ «Наукового зборника Тов. «Просвѣта» в Ужгородѣ. Рочникъ IV. Ужгородъ: Друкарня оо. Василіянъ, 1925, Часть перша, с. 117–176.
• Вышеградъ // Трембіта. Ужгородъ, 1926.
• Нашѣ культурнѣ и церковнѣ справы на епископскихъ нарадах р. 1773 у Вѣдни // Подкарпатска Русь, Рочникъ ІІІ. Ужгородъ, 1926, Чис. 5, 7-8, 9, 10, сс. 105–108, 167–170, 199–201, 213–215.
• О первыхъ початкахъ народного школьництва на Подкарпатской Руси // Подкарпатска Русь, Рочникъ IV. Ужгородъ, 1927, Чис. 1, 2, 3, 4, 5, сс. 8–10, 29–33, 55–57, 82–86, 110–114.
• Додатки къ исторіѣ Русиновъ и руськихъ церквей въ жупѣ Угоча / Одбитка изъ «Наукового зборника Тов. «Просвѣта» в Ужгородѣ, Рочникъ V. Ужгородъ: Друкарня оо. Василіянъ, 1927, Часть друга, с. 61–122.
• Исторія катедральноѣ капитулы греко-катол. епархіѣ мукачевскоѣ // Подкарпатска Русь, Рочникъ IV. Ужгородъ, 1927, Чис. 7, 8, 9, 10, сс. 160–163, 182–186, 211–214, 231–235.
• Роль Акційного товариства «Уніо» в духовномъ розвитку нашого руського народа // Ювилейный илюстрованый календарь «Уніо» на рокъ 1928. Ужгородъ, 1927, с. 57–61.
• Иванъ Фоґарашій. Ужгородъ, 1928.
• О переселеню князя Федора Корятовича до Мадярщины // Подкарпатска Русь, Рочникъ VI. Ужгородъ, 1929, Чис. 7, с. 153–157.
• Михаил Лучкай. Житєпис и творы. Ужгород: Друкарня о. Василіян, 1929. 128 с. (Факс. вид. Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2000. 136 с. + 4 с. змісту. – іл.).
• Вытяги из лѣтописа Анонима // Подкарпатска Русь. Ужгородъ, 1929, Рочникъ VI, №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8-9, 10, сс. 54–61, 79–85, 111–113, 140–143, 174–176, 178–184, 207–215.
• Князь Федор Корятович и Мараморош // Подкарпатска Русь. Ужгородъ, 1930, Рочникъ VII, Чис. 1-2, 3, 4-5, 6, 7-8, 9-10, сс. 1–3, 40–46, 76–88, 108–120, 134–152, 179–193; Ужгородъ, 1931, Рочникъ VIII, Чис. 1-2, 2-3, 4, 5-6, 7, 8, сс. 1–8, 13–19, 38–46, 68–75, 99–113, 141–148, 169–175.
• Додатки къ исторіѣ Русиновъ и руськихъ церквей въ був. жупѣ Земплинской. Часть І / Одбитка изъ «Наукового зборника Тов. «Просвѣта» в Ужгородѣ. Рочникъ VІІ–VІІІ. Ужгородъ: Друкарня оо. Василіянъ, 1931, 168 с.
• Йосиф Волошиновський, єпископ мукачівський і Іван Малаховський, єпископ перемиський, як єпископ мукачівський // Записки Чину св. Василія Великого, Том IV, Чис. 1-2. Жовква, 1931, с. 161–170.
• Деякі замітки до питання чи підкарпатські русини автохтони на Підкарпатській Русі? // Альманах Союзу підкарпатських руських студентів у Празі 1920-21 – 1930-31. Прага, 1931, с. 36–40.
• Назва Ужгорода // Народный календарь «Уніо» на рокъ 1932. Ужгородъ, 1931, с. 61–66.
• Папська булла о переложеню осѣдка греко-кат. Мукачѣвськоѣ епархіѣ з Мукачева до Ужгороду // Науковый зборникъ товариства „Просвѣта” в Ужгородѣ за 1935 рôкъ, Рочникъ ХІ, Чис. 1-7. Ужгородъ, 1935, с. 4–7.
• В. Виховання молодого клиру Мукачівської єпархії // Праці греко-катол. Богословської Академії у Львові, Том ІІІ. Львів, 1936, с. 25–59.
• Вплывъ реформаціѣ на подкарпатскихъ русиновъ (A reformáció hatása a kárpátaljai ruszinokra) // Зоря-Hajnal, Рочникъ ІІІ, № 1-4. Унгваръ, 1943, с. 5–50.

Рукописні

• Філозофія природы / Рукопис // Державний архів Закарпатської області. Ф. 151. Оп. 20. Спр.: 78: Рукопись работы «Философия природы» архидиякона Ужанского архидияконата д-ра Гаджега Базила (4 апреля – 7 июня 1909 г.). 295 арк.
• Право патронату / Рукопис // Державний архів Закарпатської області. Ф. 151. Оп. 20. Спр. 92: Рукопись исторического очерка «Право патроната» архидиякона Ужанского архидияконата д-ра Гаджега Базила (1915). 302 арк.